Головна

Сайт у процесі розробки

Олексій Коновал

В обороні української демократії

Фундації імені Івана Багряного — 40

Фундацію імені Івана Багряного створено на Сьомому з’їзді Української революційно-демократичної партії (УРДП), яку довший час очолював Іван Багряний, наприкінці травня 1975 року в Торонто (Канада). Тоді виокремлено шість основних організаційних справ, на які треба було грошей, а саме:

  1. Усіма способами допомагати визвольним процесам, що відбуваються в Україні;
  2. Долучити молоде покоління діяспори, вихідців зі східніх і центральних земель України, до політичного та громадського життя;
  3. Видати історію УРДП та історію виходу на еміграцію, розповісти світові про голод 1933 року, організований Москвою, про тюрми, заслання, розстріли, розкуркулювання, русифікацію та інші «блага» комуністичної системи. Видати праці про примусову репатріяцію, розповісти про діяльність створених з ініціятиви УРДП організацій, таких, як Демократичне об’єднання бувших репресованих українців з-під Совєтів (ДОБРУС), Союз українців — жертв російсько-комуністичного терору (СУЖЕРО), Легіон ім. Симона Петлюри, Товариство прихильників УНР та Об’єднання демократичної української молоді (ОДУМ);
  4. Зібрати й видати публіцистику Івана Багряного, перевидати його твори;
  5. Видати цінні національно-патріотичні праці осіб, причетних до УРДП;
  6. Фінансово допомагати газеті «Українські вісті», яка тоді ще була в Німеччині, а з 1978 року її видавали в Детройті (США).

Першим головою Фундації була Галина Воскобійник (до 1982 року), пізніше організацію очолювали Анатолій Лисий (1982—2000), Олександр Скоп (2000—2003), Галина Воскобійник (з вересня 2003 року до кінця квітня 2004 року), з травня 2004 — знову Анатолій Лисий, а нині — знову Галина Воскобійник.

За короткий час існування Фундації видано платівку-довгограй з українськими народними піснями у виконанні Ганни Шерей, «Збірник на пошану Григорія Китастого — бандуриста й композитора», дві книжки Василя Гришка про голод в Україні 1933 року («Український голокост — 1933» українською й англійською мовами та «Замах на життя нації»), книжки дисидентів — генерала Петра Григоренка «Спогади» та «Пережите й передумане» Данила Шумука. Фундація фінансувала книжку «The Tragedy of Vinnytsia» — про масові розстріли у Вінниці, а також свого часу надала фінансову допомогу Дмитрові Нитченку, який видав повість «Смерть» Бориса Антоненка-Давидовича, Дмитрові Кислиці (видання його спогадів «Світе ясний»), Маркові Цариннику (видання великої книжки бібліографічних матеріялів англійською мовою про 1933 рік), фінансувала створення фільму про розстріли в Биківні тощо.

Під час головування Анатолія Лисого розпочався значний поступ у діяльності Фундації, що видала чи фінансувала понад сто книжок в Україні. Коштом Фундації надіслано як подарунок тисячі книжок (про колективізацію, розкуркулення, арешти, заслання, розстріли, Голодомор та зросійщення) у різні міста України — до бібліотек, наукових установ, університетів, музеїв та архівів. А ще з 1991 по середину 2008 року з каси Фундації надано фінансову підтримку для патріотичних газет, журналів, наукових установ і організацій та на видання книжок в Україні в сумі півтора мільйона долярів.

Головним джерелом прибутків Фундації були і є пожертви колишніх членів УРДП—УДРП, ДОБРУСу, СУЖЕРО, ОДУМу, членів та прихильників Фундації. Дехто залишив їй поважні суми в заповітах. Отож варто згадати цих громадян та організації. Це приватні особи зі США, Канади та Англії, а саме: Микола Громницький, Віктор Мартин, Кузьма Тимченко, Володимир Кравченко, Василь Ростун, Зоя Солод, Петро Кирилюк, Софія й Олександер Скопи, Галина й Олексій Воскобійники, Анатолій Лисий; Український громадський клюб в Англії, філія ОДУМу і корпорація утримання дому ОДУМу в Чикаго.

Фундація видрукувала в Україні (у видавництві «Смолоскип») п’ять великих книжок: «Публіцистику» та два томи «Листування» Івана Багряного, «Збірник матеріялів та документів УРДП—УДРП», «Розстріляне відродження» Юрія Лавріненка (Дивнича), збірник пісень «Вставай, народе!» Григорія Китастого, а також публіцистику Василя Гришка. Олександер Шугай — представник Фундації в Києві зібрав спадщину Івана Багряного і дані про його життя в Україні й підготував до видання книжки: «Іван Багряний, або Через терни Гетсиманського саду», «Під знаком скорпіона» та «Золотий бумеранг» (останнє видання містить усі вірші, поеми Івана Багряного, роман «Скелька», повість про Ді-Пі, пісні, сатиричні та інші поезії). Фінансовано також видання: «Сталінізм в Україні» Григорія Костюка, «Другий зимовий похід» Юрія Тютюнника, «Велика Вітчизняна війна» Федора Пігідо, «Диявольська гра» Юрія Краснощока, «Історики України» Андрія Іванка, «В боях за волю України» (матеріяли конференції на Кіровоградшині), «1937» (книга-документ про репресії комуністичної доби на Черкащині) Левка Хмельковського, «Страта голодом» Семена Старова, «Вінниця: злочин без кари», «Нащадки прадідів» Бориса Антоненка-Давидовича (матеріяли, які зібрав і підготував до друку Леонід Бойко).

Організація допомогла видати такі праці: «Іван Мазепа і Москва» Михайла Слабошпицького, «Якби ми вчились так, як треба» Анатолія Погрібного, «Я — українка» Ніни Бей, «На шляхах роздоріжжя» Бориса Антоненка-Давидовича, «Вогонь з попелу» Івана Драча, «Розвіяні по чужині» Петра Ротача, «Біла книга про злочини Москви», «Масовий терор як засіб державного управління в СРСР» Сергія Білоконя, «Ізгой» Олександра Галкіна, «Кобзар» (під егідою «Просвіти»), «Живий Осьмачка» та «З усіх чужин» Сергія Козака, «Нестор Городовенко» Григорія Шибанова тощо.

Вадим Усань, представник Фундації в Харкові, уклав хрестоматію «Вірю!» Івана Багряного (витримала два видання, містить поезії, пісні, сатиричні вірші, уривки з творів прози та публіцистику) і розіслав її до середніх шкіл та університетів України. Перше видання вийшло коштом Фундації, а друге фінансували Фундація та ОДУМ США і Канади.

У 2004 та 2005 роках Фундація видала або дала гроші (повністю чи частково) на видання книжок, що з’явилися у видавництвах «Смолоскип», «Юніверсум», «Києво-Могилянська академія», «Універсум», «Бористен», «Просвіта» та інших: «Москва сльозам не вірить» Василя Гришка (про трагічний 1933 рік), «З когорти одержимих» та «Подвижник духу» Леоніда Бойка (про життя і творчість письменника і політв’язня Бориса Антоненка-Давидовича), «Український некрополь» Віктора Жадька (про поховання відомих осіб України в Україні та діяспорі), «“Нова релігійність„ Івана Багряного» Максима Баклацького, «Українське життя в Америці» Левка Хмельковського, «Три літа» Тараса Шевченка, «Так! Українці перемагають сміючись» Олега Чорногуза, «Помаранчеві оповідання» Фіделя Сухоноса, «Сповідь приреченого» Луки Гусака, «Тернистий шлях» Василя Теслюченка, «Рядки за рядками, літа за літами» Петра Ротача, «Український голокост, 1933» о. Юрія Мицика (книжка-свідчення тих, хто вижив, том другий; Фундація дала гроші на видання 3-го і 6-го томів), «Марш молодости» журналіста й політика діяспори Віталія Бендера, збірника пісень для капел та ансамблів бандуристів України «Грай, моя бандуро» (який упорядкував Микола Гвоздь — художній керівник Національної заслуженої капели бандуристів ім. Г. Майбороди), «Поза межами суєти» Андрія Кондратюка, «Тигролови» Івана Багряного, «Наша боротьба та наші позиції» (видання Багрянівського руху партії УРДП—УДРП у двох томах). Виділено гроші на видання статей журналу «Універсум», на «Повість моїх літ» Олекси Воскобійника, на двотомник творів Івана Багряного «Буйний вітер», «Людина біжить над прірвою» — до 100-річчя від дня народження автора, на «Огненне коло» і «Розгром», книжку Мар’яна Дального та книжку «Українська інтелігенція на Соловках» Семена Підгайного.

Ми зібрали й передали сотні тисяч долярів на різні цілі й потреби в Україні, а саме на ремонт резиденції гетьмана Богдана Хмельницького, Києво-Могилянській академії, школам, музеям, сиротинцям, на стипендії студентам, родинам дисидентів, на премії та конкурси знавців української мови, на спорудження пам’ятника Тарасові Шевченку в Ялті тощо.

Прикметно, що Фундація стала постійним членом Ліги українських меценатів і щороку сплачує п’ять тисяч долярів членських внесків. Належну увагу Фундація приділяла також газетам і журналам, допомагала таким із них: «Літературна Україна», «Східній часопис», «Українська газета», «Сіверщина», «Наша віра», «Громада», «Дніпро», «Універсум» (який коштом Фундації надходить приблизно до 500 бібліотек), «Бористен», «Березіль», «Історичний календар», «Інститут досліджень діяспори», «Зоря», «Дзвін Севастополя», «Кримська світлиця», «Молода нація», видання УПЦ Київського патріярхату тощо.

Заходами УРДП та її прихильників у діяспорі було засновано низку громадських організацій та організацію молоді ОДУМ, яка об’єднувала вихідців зі східніх та центральних земель України. Ці організації видавали свої газети, журнали, бюлетені, інформаційні листки та інші пресові органи. Річні комплекти газет «Українські вісті», що виходила 55 років, «Український Прометей», «Прометей», «Ми ще повернемось!», «Освобождение» та журналів «Нові дні», «Молода Україна», «Наша боротьба», «Наші позиції», багато інших видань завдяки Фундації було передано до Конгресової бібліотеки США у Вашингтоні, яка з вдячности передала Фундації мікрофільми з усіх річників газети «Українські вісті» (їх передано до Державного архіву-музею літератури та мистецтва в Києві). Багато річників згаданих видань передано до Українського національного музею в Чикаго, архіву УВАН у Нью-Йорку, української секції Іллінойського університету в Урбана-Шампейн, Імміграційного історично-дослідного центру при Міннесотському університеті, до Українського культурного і освітнього центру у Вінніпезі (Канада), бібліотеки ім. Симона Петлюри в Парижі, Українського вільного університету в Нью-Йорку тощо.

Ті самі видання та багато архівів надіслано в Україну: до Києво-Могилянської та Острозької академій, Державного архіву-музею літератури та мистецтв у Києві, музею Тараса Шевченка в Києві та Каневі, у Переяслав-Хмельницький, музеєві діяспори у Львові, до бібліотек Полтави, Харкова, Одеси, Миколаєва, Дніпропетровська, Луганська, Охтирки, Сум, Сімферополя, Ялти, Миргорода та інших міст України.

Щомісяця Фундація видає свою сторінку при найстарішому українському часописі Українського народного союзу — «Свобода», який виходить українською мовою у США з 1893 року, та щокварталу друкує «Бюлетень Фундації ім. Івана Багряного» на дванадцять сторінок. Варто наголосити, що Фундація, члени управи, які працюють на громадських засадах, без жодної платні, постійно дбали і дбають про Україну, український народ, його мову, культуру, історію, підтримують демократичні українські сили, докладають зусиль до того, щоб Україна мала чесний уряд, була справді УКРАЇНСЬКОЮ державою.